Тридцять років минуло від дня, з якого розпочалось нове літочислення для України й всього людства. 26 квітня 1986 року, на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції прогримів вибух, який сколихнув увесь світ. Страшна звістка про катастрофу в Чорнобилі облетіла всю планету. Оспіваний мирний атом, здавалося б, приручений і покірний, вийшов з-під влади людини, вивергаючи на земну поверхню вогненне нутро - незриму отруту радіації. Першими жертвами катастрофи стали атомники й пожежники. Посмертно багатьох нагородили орденом Пошани. А правильніше б було – орденом Пам’яті. Пам’ять наша про героїв існує, зберігається. Як карбується незабутністю все, позначене крилом чорнобильської біди. Нехай сумний сполох чорнобильської пам'яті відгукнеться нагадуванням і немеркнучої скорботою для нинішніх і наступних поколінь. Катастрофа нагадала про відповідальність людини за плоди її діяльності й глобальність можливих трагічних наслідків у разі забуття. Людство перед чорнобильською бідою зрозуміло свою незахищеність і необхідність консолідації й взаємодопомоги. Чорнобиль став німим докором минулого, грізним попередженням людству й болючою живою раною матінки-землі. Чорнобильська трагедія заставила замислитись над альтернативними засобами використання природних джерел енергії, таких, як енергія сонця і вітру. Не залишилися осторонь від вшанування пам'яті чорнобильців й учні нашого навчального закладу. Вони взяли участь у мітингу-реквіємі та покладанні квітів до пам’ятника «Скорботний Ангел Чорнобиля». По завершенню мітингу у небо взлетіли голуби. А група фотографів відобразила миколаївців в цей скорботний день, намагаючись якомога точніше передати настрій і почуття людей. Чи можемо ми сказати, що небезпека минула, що відчуття тривоги нас більше не турбує? Будьмо пильними! Адже все залежить від нас!!! |